З історії лісового господарства України

Українські землі історично належали до складу різних держав, тому склалися значні регіональні відмінності в ході становлення правового регулювання використання лісів і відповідно ведення лісового господарства.
           
Основні аспекти, що мали вплив на стан лісового господарства, такі:
           
- Понад 100 років ведення лісового господарства за період до 1917 року на основі переважання приватної власності на ліси і споживацького підходу до них (70% лісів українських губерній знаходилось у приватній власності) призвело до того, що загальна площа лісів рівнинної України зменшилася на 40%, високоякісні дубові та соснові ліси практично зникли.
            Наслідком знищення лісів стали:

• активізація ерозійних процесів, що спричинило безповоротну втрату значної частини українських чорноземів та родючих грунтів;
• зміління великих та пересихання багатьох малих річок;
• масова поява рухомих пісків, пилових бур, засух та інших негативних природних явищ як наслідок голодних років у степових і лісостепових регіонах тощо.

- Після націоналізації лісів у 1918 році організація лісового господарства опиралась, з одного боку, на загальнодержавну власність основних масивів лісу, а з іншого, на принципи ринкової економіки.

На початку 1930 року лісове господарство було об’єднане з лісовою промисловістю, тобто підпорядковане їй. Основні заготівельники деревини були звільнені від плати за неї, рубати ліс стали відповідно до потреб споживачів деревини. Лісівників, які намагалися активно захищати стратегічні державні інтереси, було репресовано.

У наступні 15 років основним завданням лісового господарства було забезпечення деревиною народного господарства. Індустріалізація, колективізація, війна, відновлення зруйнованого господарства – все це потребувало деревини, і ліс знову рубали за потребою.

Окремого, спеціалізованого державного органу управління лісами і лісовим господарством у цей період не було. Відповідні функції виконували управління у складі органів керівництва промисловістю або сільським господарством. При цьому підпорядкованість лісового господарства і структура управління змінювалися кожні 2-3 роки. Це негативно вплинуло на стан лісів, що виявилось у різкому зменшенні придатних до експлуатації лісів у рівнинних регіонах України. Потреба України в лісових  ресурсах задовольнялася за рахунок ввезення деревини переважно з Росії та Білорусії.

- Уряд, усвідомивши, що лісовий потенціал країни підірваний і потребує відновлення, створив у 1966 році Міністерство лісового господарства України, основним завданням якого було відновлення лісів, розведення їх на непридатних для сільського господарства землях, забезпечення невиснажливого, науково обґрунтованого лісокористування. Близько чотирьох десятиліть планового професійного, відносно стабільного ведення лісового господарства дало позитивні результати. На 2,3 млн.га збільшилася загальна площа вкритих лісовою рослинністю земель, більш ніж у два рази зріс загальний запас деревини, здебільшого за рахунок цінних порід. Закріплено практично всі сипучі піски, створено на значних площах полезахисні лісові смуги та протиерозійні насадження на ярах.

- Діяльність Держкомлісгоспу України та його підвідомчих підприємств сьогодні спрямована на збереження лісів, нарощування їх ресурсного потенціалу, посилення державної лісової служби, недопущення розвитку процесів споживацького ставлення до лісів. Лісові підприємства, розташовані, як правило, у невеликих селах та селищах, є основними роботодавцями у місцях, де людям важко знайти іншу роботу.

Збережено професійну систему лісоуправління, що забезпечує належний рівень ведення лісового господарства в лісах, підпорядкованих Держкомлісгоспу.

У велику давнину, наприкінці 17 століття, п’яту  частину (20,5 відсотків) території області займали ліси. Нищівне вирубування лісів для потреб кораблебудування за часів Петра І, споживацький підхід до лісокористування та подальше використання вивільнених від лісу земель для сільськогосподарського виробництва стали причинами того, що цей показник, який називається лісистістю, на початок 20 століття (1914р.) знизився до 8,1 відсотки.

Незважаючи на значні площі лісів, що були вирубані в роки Великої Вітчизняної війни та в період післявоєнного відновлення народного господарства, лісистість області у 1949р. збереглась на рівні 8,9 відсотки.

Наполеглива праця лісівників у наступні роки поступово збільшила її, досягнувши на сьогодні рівня 12.1 відсотків.

Вірне вирішення поставлених задач, поряд із врахуванням необхідних об’єктивних умов, потребує доброго знання минулого, глибокого розуміння сучасного і наукового передбачення майбутнього. З такими вимогами особливо серйозно доводиться рахуватись працівникам лісового господарства, оскільки ліс відтворюється за довгий період.

Лісові ресурси не залишаються незмінними. В процесі життя лісу вони відтворюються і накопичуються, а внаслідок господарської діяльності людини – вилучаються і використовуються для загальнодержавних потреб.

Організаційна структура Держкомлісгоспу України

На сьогоднішній день до складу Державного комітету лісового господарства України входить 24 обласних управління, 15 науково-дослідних, проектних організацій та закладів освіти, 6 спеціалізованих підприємств та організацій і 3 підприємства безпосереднього підпорядкування.

Одним із обласних управлінь є Харківське обласне управління лісового господарства до складу якого входять 8 лісових господарств, 2 лісомисливських господарства, 1-е мисливське господарство та  Національний природний парк.

Загальна характеристика лісів України та Харківської області.

Загальна площа земель лісового фонду України становить       10,8 млн.га з яких вкрито лісовою рослинністю 9,5 млн.га.

68 відсотків площі лісів підпорядковано  Державному комітету лісового господарства України.

Лісистість (відношення площі лісів до загальної площі) території України становить 15,7 відсотки. за 50 років лісистість зросла майже в 1,5 рази, а запас деревини – в 2,5 рази і досяг 1,8 млрд.кбм. Середній щорічний приріст у лісах Держкомлісгоспу дорівнює 4 кбм на 1 гектара  і коливається від 5 кбм в Карпатах до 2,5 кбм у Степовій зоні.

За даними державного обліку лісів загальна площа земель лісового фонду нашої області складає 415,5 тис.га. Ліси області перебувають у користуванні різних користувачів:

1. лісогосподарських підприємств системи Держкомлісгоспу України
   319,5 тис.га, або 77 відсотків;
2. сільськогосподарських підприємств різних форм власності        
   79 тис.га, або 19 відсотків;
3. інші постійні лісокористувачі – 17  тис.га, або 4 відсотки.

            Лісистість області в останні роки має тенденцію до постійного зростання, але в історичному минулому вона мала і тенденцію зменшення. Так, в різні роки лісистість області складала: 1969р. – 20,5%; 1741р. – 15,0%; 1796р – 11,5%;  1861 р. – 12,4%; 1914р. – 8,1%; 1946р. – 8,7% і на сьогоднішній день 12,1%. Для досягнення оптимальної лісистості, яка  становить 15%, слід суттєво збільшити площу лісів. збільшення  лісистості на один відсоток означає створити в області  нові лісові насадження на площі 31,4 тис.га, а для досягнення оптимальної лісистості необхідно створити близько 100 тис.га нових лісів.

За віковою структурою лісів переважають насадження середньовікові та молодняки, стиглі і перестійні дерево стани складають лише 12 відсотків.

Лісокористування.

Обсяги лісокористування в лісах Держкомлісгоспу України нині менші за розрахункову лісосіку, яка забезпечує екологічно  збалансоване лісокористування, що є першопричиною постійного зростання загального запасу лісів як в цілому по Україні, так і по Харківській області.

На протязі року вирубується лише 0,9 % запасу, тоді як  у Швейцарії щорічний обсяг рубок складає 1,9% запасу, Чехії -2,4%, Фінляндії – 2,8%, Великобританії і Бельгії – 3,0 і 3,1% відповідно.

Свідченням недостатньої інтенсивності лісокористування є показник використання річного приросту запасів деревини. Такий приріст по лісах області становить  3,6 кбм/га, а використання його складає близько 40-45%, тоді як, наприклад, в Австрії, Угорщині, Швеції,  Швейцарії він становить від 70 до 80%.

Лісовідновлення та лісорозведення.

Одним із основних завдань лісівників Харківщини є забезпечення розширеного відтворення лісів, тобто створення нових лісових насаджень в обсягах, що перевищують їх вирубання. З 1944 по 2000 рік нові насадження створено на площі  266 тис. га, а в останні роки створюється щорічно  близько 1,5 тис. га.

Лісистість Харківської області 12,1%. За рівнем лісистості  займає 15 місце по Україні. Для досягнення нормативної лісистості  потрібно додатково створити 91 тис. га лісових насаджень.

Для реалізації завдань з масштабного лісорозведення та лісовідновлення створено відповідну виробничу базу. Нині на підприємствах лісового господарства функціонують 39 лісових розсадників, тепличні господарства, де вирощують щорічно понад     15 млн.шт. стандартного садивного матеріалу лісових порід та декоративного матеріалу  для озеленення садиб  підприємств.

Для покращення приживлюваності та збереженості лісових культур впроваджуються сучасні технології та препарати в лісовідновленні  та лісорозведенні (волого накопичувачі) та регулятори росту рослин (чаркор, агростимулін, емістим, триман та інші).

З метою зменшення впливу ерозійних процесів на сільськогосподарські  угіддя та підвищення родючості грунтів  розроблена на основі Державної програми «Ліси України» програма „Ліси Харківської області”.  Згідно якої на непридатних  для  сільськогосподарського використання землях  планується створити захисні насадження на площі 15690 га, що збільшить лісистість агро ландшафтів, підвищить їх ґрунтозахисні і  водорегулюючі функції.

Ліси області виконують переважно екологічні функції – водоохоронні, захисні, рекреаційні, природоохоронні та мають обмежене експлуатаційне значення. Ведення лісового господарства в них здійснюється за науково-обгрунтованими проектами організації та розвитку лісогосподарських підприємств, розробленими спеціалізованою організацією ВО „Укрдержліспроект”. Відхилення від цих проектів є недопустимим. Повторюю - використання середнього річного приросту деревини при проведенні рубок, пов’язаних із веденням лісового господарства, складає лише 48-55%, тоді як у розвинених державах  Європи цей показник сягає 70-80%.

Історично склалося, що майже половина дубових лісів області – порослевого походження різних генерацій, вік стиглості таких дерево- станів становить 80-100 років. Після 100-річного віку, за результатами досліджень Українського НДІ лісового господарства та агролісо-меліорації, порослеві дубняки втрачають стійкість, у них активізуються процеси всихання, санітарний стан різко погіршується. Це вкрай негативно впливає на товарну та сортиментну структуру деревостанів.

З призначених   до рубки лісосік у 2006 році обсяг заготовляємої деревини буде складати 464,0 тис.куб.метрів.

У різних лісгоспах, в залежності від географічного розміщення, різна породна і сортиментна структура. Загальний висновок такий: ділова деревина складає  37% (139,3 тис.кубм), а дров’яна - 63%(242,9 тис.куб.м).

Розподіл ділової деревини по діаметрам. По хвойній породі:  дрібного діаметру 20%, середнього 37%, крупного - 43%. По дубу: дрібного 11%, середнього – 39%, крупного - 50%.

Гатункова структура ділової деревини.
Хвойна ділова деревина.

Дубова ділова деревина.

Загальний висновок з вище приведених таблиць та діаграм слідуючий: в структурі деревини, що заготовляється лісгоспами, переважає дров’яна, по крупності – мілко товарна, по якості – низькосортна.
           
Станом на 01.09.2005року лісгоспи мають 13 цехів переробки деревини в сільській місцевості де працює 400 робітників. Всі цехи були збудовані за радянські часи, останній в 1989 році. Вони були пристосовані для випуску пиломатеріалів та товарів народного споживання.
           
Починаючи з 1995 року і включно по 2003 рік потреби внутрішнього ринку в деревині були низькою. Навіть у лісодефіцитній  нашій області значні обсяги заготовляємої деревини не використовувалися місцевими деревообробними підприємствами. Деревина накопичувалась і втрачала свої якості. Тому лісгоспи вимушені були для забезпечення переробки низькосортної деревини замінити лісопильне обладнання, та  збільшити кількість працюючих в цехах переробки. Створити для робітників усі необхідні технічні та побутові умови праці.
           
З цієї причини лісгоспи вимушені були шукати закордонних споживачів деревини. Питома вага експорту в круглому виді 5,2%, що не впливає на роботу виробничих потужностей області. З загальної кількості відвантаженої на експорт деревини 10,1 тис.куб.м або 47 % складає дров’яна деревина діаметром від 8 до 22 см яка ніколи не використовувалась в переробці. Важливою проблемою нині є експортна цінова політика лісгоспів.
           
Ніколи лісгоспи Харківської області не поставляли на зовнішній ринок деревину за цінами, нижчими, ніж на внутрішньому ринку. Завжди експортні ціни були значно вищими. На найбільш цінні сортименти І ґатунку діаметром понад 36 см експортні ціни в  середньому перевищують внутрішні  на 20-50%. Зазначимо, що близько 85,4% заготовленої ліквідної деревини поставляється на внутрішній ринок вітчизняним споживачам, 10,2% використовується на власну переробку. Діаграма № 6.
           
Кошти отримані від реалізації круглого лісу у 2004 році становлять 17,7% (2853,7 тис.дол.США) від загального обсягу реалізації всієї продукції. Враховуючи те, що із загальних витрат на ведення лісового господарства (47,5 млн.грн.) – 40,7 млн.грн. (85,7%) власні кошти лісгоспів, з них 15,2 млн.грн. (37,3%) отримані від реалізації продукції на експорт, призупинення останнього може привести до фінансових проблем в веденні лісового господарства області, а також зменшення валютних надходжень в область, та збільшення залишків нереалізованої лісопродукції.
           
На протязі останніх п’яти років обсяги переробки деревини в цехах лісгоспів знаходиться в межах 50 тис.куб.м. У 2004 році 58% продукції власної переробки реалізовано на внутрішній ринок, 42% на експорт, аналогічна ситуація в поточному році.
           
До кінця поточного року буде законсервовано 2 деревообробних  цеха та 3 дільниці переробки деревини, що дає змогу додатково направити в реалізацію 18,4 тис.куб.м круглих лісоматеріалів.
           
На виконання доручення Президента України про удосконалення структури управління, забезпечення прозорості ринку реалізації деревини всіма підприємствами лісового господарства області наданий лісосічний фонд 2006 року. Вся заготовлена деревина буде реалізовуватись через аукціонні або біржові торги один раз в квартал.