Діяльність

Лісокористування. 

Обсяги лісокористування в лісах Держкомлісгоспу України нині менші за розрахункову лісосіку, яка забезпечує екологічно  збалансоване лісокористування, що є першопричиною постійного зростання загального запасу лісів як в цілому по Україні, так і по Харківській області.

На протязі року вирубується лише 0,9 % запасу, тоді як  у Швейцарії щорічний обсяг рубок складає 1,9% запасу, Чехії -2,4%, Фінляндії – 2,8%, Великобританії і Бельгії – 3,0 і 3,1% відповідно.

Свідченням недостатньої інтенсивності лісокористування є показник використання річного приросту запасів деревини. Такий приріст по лісах області становить  3,6 кбм/га, а використання його складає близько 40-45%, тоді як, наприклад, в Австрії, Угорщині, Швеції,  Швейцарії він становить від 70 до 80%.

Лісовідновлення та лісорозведення.

Одним із основних завдань лісівників Харківщини є забезпечення розширеного відтворення лісів, тобто створення нових лісових насаджень в обсягах, що перевищують їх вирубання. З 1944 по 2000 рік нові насадження створено на площі  266 тис. га, а в останні роки створюється щорічно  близько 1,5 тис. га.

Лісистість Харківської області 12,1%. За рівнем лісистості  займає 15 місце по Україні. Для досягнення нормативної лісистості  потрібно додатково створити 91 тис. га лісових насаджень.

Для реалізації завдань з масштабного лісорозведення та лісовідновлення створено відповідну виробничу базу. Нині на підприємствах лісового господарства функціонують 39 лісових розсадників, тепличні господарства, де вирощують щорічно понад     15 млн.шт стандартного садивного матеріалу лісових порід та декоративного матеріалу  для озеленення особистих садиб  та підприємств.

Для покращення приживлюваності та збереженості лісових культур впроваджуються сучасні технології та препарати в лісовідновленні  та лісорозведенні (волого накопичувачі) та регулятори росту рослин (чаркор, агростимулін, емістим, триман та інші).

З метою зменшення впливу ерозійних процесів на сільсько-господарські угіддя та підвищення родючості грунтів  розроблена на основі Державної програми «Ліси України» програма „Ліси Харківської області”.  Згідно якої на непридатних  для  сільськогосподарського використання землях  планується створити захисні насадження на площі 15690 га, що збільшить лісистість агро ландшафтів, підвищить їх ґрунтозахисні і  водорегулюючі функції.

Ліси області виконують переважно екологічні функції – водоохоронні, захисні, рекреаційні, природоохоронні та мають обмежене експлуатаційне значення. Ведення лісового господарства в них здійснюється за науково-обгрунтованими проектами організації та розвитку лісогосподарських підприємств, розробленими спеціалі-зованою організацією ВО „Укрдержліспроект”. Відхилення від цих проектів є недопустимим. Повторюю - використання середнього річного приросту деревини при проведенні рубок, пов’язаних із веденням лісового господарства, складає лише 48-55%, тоді як у розвинених державї Європи цей показник сягає 70-80%.

Історично склалося, що майже половина дубових лісів області – порослевого походження різних генерацій, вік стиглості таких дерево- станів становить 80-100 років. Після 100-річного віку, за результатами досліджень Українського НДІ лісового господарства та агролісо-меліорації, порослеві дубняки втрачають стійкість, у них активізуються процеси всихання, санітарний стан різко погіршується. Це вкрай негативно впливає на товарну та сортиментну структуру деревостанів.

Характеристики лісового  фонду Харківської області.

Харківська область розташована на північному сході України в лісостеповій та степовій зонах, а тому лісистість території Харківщини становить 12,1%, що менше ніж у середньому по Україні (15,6%) та менше науково-обгрунтованої лісистості (15%). Для її досягнення необхідно створити близько 100 тис.га нових лісів. Адміністративні райони області покриті лісами не рівномірно : основні масиви лісів ростуть у лісостепових північно-західних та центральних районах; лісистість окремих районів змінюється від 0,5% у Лозівському до 29,5% у Зміївському районі.

Лісистість області має тенденцію до постійного зростання. Так, за повоєнні роки цей показник зріс більш, як на три відсотки (з 8,9% у 1949р. до 12,1% у 1996р.). Проте лісистість області лишається нижчою від оптимального рівня, а в окремих степових (південних) районних області є дуже низькою (1,5-2 рази нижчою від оптимальної). Для досягнення оптимальної лісистості слід суттєво збільшити площу лісів. Збільшення лісистості на один відсоток означає створити в області нові лісові насадження на площі 31,4 тис.га. Такий захід забезпечить підтримання екологічної рівноваги у області, підвищить ресурсний потенціал лісів.

За віковою структурою лісів переважають насадження середньовікові та молодняки, стиглі і перестійні  деревостани складають лише 12%, що пояснюється посиленою експлуатацією лісів у минулому.

До того ж за існуючим поділом лісів близько 80% їх відносяться до категорій захищеності, де за діючими нормативними документами сьогодні забороняється проведення рубок головного користування.

Така ситуація є характерною для двох головних порід області (сосни та дуба). У лісовому фонді переважають твердолистяні групи порід (в основному – з переважанням у складі дуба насіннєвого і порослевого походження). Вони займають більше 173 тис.га, або 60,5% від загальної площі лісів. Хвойні ліси займають площу більше 98 тис.га (34,3%), а м’яколистяні – 5,2%. Лісові насадження області є достатньо продуктивними. розподіл за класами продуктивності (бонітетами) засвідчує, що 74,2% їх належать до ІІ та вище бонітетів. Площа низькопродуктивних насаджень складає близько 700 га. Причому більша їх частка представлена м’яколистяними породами (68,6%). Частина з них має бути замінена на більш цінні та продуктивні ліси. Старіння лісів супроводжується погіршенням їх санітарного стану та зниженням екологозахисних функцій. Це особливо помітно у дубових порослевих лісах третьої та старших генерацій.

В останні 40 років спостерігається постійне зростання загального запасу лісів Харківщини. Це пояснюється збільшенням загальної площі лісів, зміною вікової структури, а також впровадженням науково-обгрунтованих технологій лісовирощування. Тенденція зростання запасу деревини в лісах збережеться і в найближчі десятиріччя. Це свідчить про потенційні резерви збільшення деревних ресурсів.

Ліси області перебувають у користуванні різних користувачів. Основна площа лісів (319,3 тис.га, або 76,1%) підпорядковані Державному комітету лісового господарства України. Йому ж, за Лісовим кодексом України, належить контроль за загальним веденням лісового господарства і дотриманням  лісового законодавства. Уповноваженим органом в області є Харківське обласне управління лісового господарства з 10 лісгоспами та НПП “Гомільшанські ліси” розташованими на території області.

Згідно з чинним законодавчим поділом лісового фонду всі ліси області віднесено до І групи, що свідчить про їх високе екологозахисне, соціальне і рекреаційно-оздоровче значення. Більша частка їх віднесена до категорії лісів, що виконують переважно санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції (більше 178 тис.га, або 55,8%). Друге місце за функціональною належністю займають захисні ліси (більше 113 тис.га, або 35,7% від всієї кількості). Частка водоохоронних лісів є незначною (8,3%). Із всієї кількості лісів І групи у Харківській області (319347 га) для активної господарської експлуатації можуть використовуватися трохи більше 99 тис.га, або 31,1%. Саме на ці ліси поширюються рубки головного користування, що здійснюються в межах розрахункової лісосіки. Розрахункова лісосіка – це щорічна норма заготівлі деревини в порядку рубок головного користування, що обчислюється під час лісовпорядкування і затверджується для кожного постійного лісокористувача і окремо за групами порід у межах груп лісів виходячи з принципів безперервності та не виснажливості використання лісових ресурсів.

Середні таксаційні показники лісового фонду управління:

Організація території лісового фонду обласного управління лісового господарства

Проведення  рубок  пов’язаних  з  веденням лісового  господарства  та  РГК.

            Рубки догляду за лісом є одним з найважливіших лісогосподарських заходів, спрямованих на вирощування високопродуктивних, господарсько- цінних насаджень. Вони проводяться з моменту формування насаджень і закінчуються, як правило, за один клас віку до головної рубки і полягають у періодичному вирубуванні дерев, подальше збереження яких у складі насаджень недоцільне.

Головними завданнями рубок догляду є:

• збереження і посилення екологічних (захисних, водоохоронних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих, рекреаційних) естетичних та інших властивостей лісу;
• підвищення стійкості насаджень шляхом приведення їх породного складу, форми та структури у відповідність з конкретними лісорослинними умовами, та шляхом надання більшої площі живлення деревам, що залишаються після рубок для подальшого росту;
• скорочення термінів вирощування технічностиглої деревини шляхом створення умов для накопичення приросту на найбільш цінних високоякісних деревах;
• збільшення розміру користування деревиною з одиниці площі.

Щорічно підприємствами управління рубки догляду проводяться, в середньому на площі 3119 га, що обгрунтовано матеріалами лісовпорядкування, які розроблені Харківською державної лісовпорядною експедицією “Укрдержліспроекту”.

Санітарні рубки (вибіркові та суцільні) є частиною комплексу профілактичних (санітарно-оздоровчих) заходів, які проводяться лісокористувачем з метою збереження  стійкості насаджень, запобіганню розвиткові патологічних процесів у лісі, зменшення шкоди, що завдається шкідниками, хворобами, стихійними явищами та техногенними впливами.

Плани санітарно-оздоровчих заходів складаються щорічно постійними лісокористувачами за участю спеціалістів лісозахисту на основі матеріалів лісовпорядкування, санітарних та лісопатологічних обстежень, з урахуванням специфіки, ступеня і періоду пошкодження, біологічних порід, шкідників та збудників інфекційних хвороб.

Санітарні рубки проводяться у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів № 555 від 27.07.1995р.

Вибіркові–призначаються постійними лісокористувачами (лісгоспами) на основі матеріалів лісовпорядкування, санітарного та лісопатологічного обстеження за поданням лісничих, а на територіях природнозаповідного фонду – за погодженням з органами Мінприроди. В рубку відбираються пошкоджені, всихаючі, сильно ослаблені та засо